85 років від дня народження Василя Андрійовича Симоненка
Ти знаєш, що ти — людина?
Ти знаєш про це чи ні?
Усмішка твоя — єдина,
Мука твоя — єдина,
Очі твої — одні.
Більше тебе не буде.
Завтра на цій землі
Інші ходитимуть люди,
Інші кохатимуть люди —
Добрі, ласкаві й злі.
Сьогодні усе для тебе —
Озера, гаї, степи.
І жити спішити треба,
Кохати спішити треба —
Гляди ж не проспи!
Бо ти на землі — людина,
І хочеш того чи ні —
Усмішка твоя — єдина,
Мука твоя — єдина,
Очі твої — одні.
Ти знаєш, що ти — людина?
Ти знаєш про це чи ні?
Усмішка твоя — єдина,
Мука твоя — єдина,
Очі твої — одні.
Більше тебе не буде.
Завтра на цій землі
Інші ходитимуть люди,
Інші кохатимуть люди —
Добрі, ласкаві й злі.
Сьогодні усе для тебе —
Озера, гаї, степи.
І жити спішити треба,
Кохати спішити треба —
Гляди ж не проспи!
Бо ти на землі — людина,
І хочеш того чи ні —
Усмішка твоя — єдина,
Мука твоя — єдина,
Очі твої — одні.
16.XI.1962
Джерело: В.Симоненко. У твоєму
імені живу. "Веселка", К., 1994.
Василь
Андрійович Симоненко народився 8 січня 1935 р. в селищі Біївці Лубенського
району на Полтавщині. Батьки його були колгоспники, усе дитинство пройшло на
селі у важкі воєнні та повоєнні час.
1952 р. закінчив
середню школу в Тарандинцях і вступив на факультет журналістики Київського
університету. Через п’ять років закінчив його і одружився на черкащанці Людмилі
Півторадня. Працював у «Черкаській правді», «Молоді Черкащини», «Робітничій газеті».
Писати вірші почав ще в студентські роки, але в умовах прискіпливої радянської
цензури друкувався неохоче. Перша збірка «Тиша і грім», що вийшла 1962 р., була
впливом серця чистого і довірливого юнака, захопленого повівами «хрущовської
відлиги». Збірка була схвально сприйнята критикою і читачами. Разом з іншими
талановитими представниками української молоді Василь Симоненко бере участь у
роботі Клубу творчої молоді, їздить Україною, спілкуючись із ровесниками. Потім
поет працює в комісії, що займалася розслідуванням масових розстрілів у
катівнях НКВС. Потрапляє під нагляд КДБ. Улітку 1962р. міліціонери заарештували
та жорстоко побили його. Відмовлялися друкувати твори, друзі відвернулися.
Восени 1962р. починає щоденник «Окрайці думок». У 1963 вийшла казка «Цар
Плаксій та Лоскотон» На початку вересня 1963р. ліг у лікарню, оскільки після
побиття його мучили болі, було діагностовано рак нирок. Помер він 14 грудня
1963 р. Поет прожив лише 28 років. З великими труднощами друзям В. Симоненка
вдалося надрукувати його твори: 1964 р. — «Земне тяжіння», 1965 р. — збірку
новел «Вино з троянд», 1966 р. — «Поезії», 1981 р. — «Лебеді материнства».
Псевдоніми Симоненка — В.
Щербань, С. Василенко, Симон.
Твори
Василя Симоненка
– перша збірка «Тиша і грім»
– цикл «Мандрівка по цвинтарю»
– цикл «Заячий дріб»
– оповідання «Вино з троянд»
– оповідання «Кукурікали півні на рушниках»
– оповідання «Весілля Опанаса Кровки»
– оповідання «Лебеді материнства»
– оповідання «Ти знаєш, що ти — людина»
– казка «Подорож у країну Навпаки»
– казка «Цар Плаксій і Лоскотон»
– щоденник «Окрайці думок»
– посмертна збірка «Земне тяжіння»
– перша збірка «Тиша і грім»
– цикл «Мандрівка по цвинтарю»
– цикл «Заячий дріб»
– оповідання «Вино з троянд»
– оповідання «Кукурікали півні на рушниках»
– оповідання «Весілля Опанаса Кровки»
– оповідання «Лебеді материнства»
– оповідання «Ти знаєш, що ти — людина»
– казка «Подорож у країну Навпаки»
– казка «Цар Плаксій і Лоскотон»
– щоденник «Окрайці думок»
– посмертна збірка «Земне тяжіння»
Фото: Вікіпедія
Немає коментарів:
Дописати коментар